Bokmålsordboka
insinuere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å insinuere | insinuerer | insinuerte | har insinuert | insinuer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| insinuert + іменник | insinuert + іменник | den/det insinuerte + іменник | insinuerte + іменник | insinuerende |
Походження
av latin insinuare ‘la trenge inn’, av in- og sinus ‘bryst’Значення та вживання
antyde eller beskylde på en fordekt måte
Приклад
- de insinuerte at jeg hadde fart med usannheter