Bokmålsordboka
innrømme
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å innrømme | innrømmer | innrømma | har innrømma | innrøm! |
| innrømmet | har innrømmet | |||
| innrømte | har innrømt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| innrømma + іменник | innrømma + іменник | den/det innrømma + іменник | innrømma + іменник | innrømmende |
| innrømmet + іменник | innrømmet + іменник | den/det innrømmede + іменник | innrømmede + іменник | |
| den/det innrømmete + іменник | innrømmete + іменник | |||
| innrømt + іменник | innrømt + іменник | den/det innrømte + іменник | innrømte + іменник | |
Походження
av tysk einräumen; av rømme (2 , opprinnelig ‘overlate noen et rom ved å rømme det’Значення та вживання
Приклад
- innrømme sine feil;
- du må da innrømme at gutten er flink
- la få;
Приклад
- innrømme kunden 10 % rabatt;
- innrømme de undertrykte større frihet