Bokmålsordboka
improvisere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å improvisere | improviserer | improviserte | har improvisert | improviser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| improvisert + іменник | improvisert + іменник | den/det improviserte + іменник | improviserte + іменник | improviserende |
Походження
fra italiensk; av latin improvisus ‘uforutsett’Значення та вживання
- arrangere i all hast
Приклад
- improvisere en pressekonferanse
- lage eller frambringe noe på stående fot
Приклад
- improvisere på pianoet