Bokmålsordboka
imponere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å imponere | imponerer | imponerte | har imponert | imponer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| imponert + іменник | imponert + іменник | den/det imponerte + іменник | imponerte + іменник | imponerende |
Походження
fra latin ‘sette, legge i, på, narre’Значення та вживання
Приклад
- imponere noen;
- bli imponert av noe;
- jeg ble imponert over hans språkkunnskaper