Bokmålsordboka
appellere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å appellere | appellerer | appellerte | har appellert | appeller! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| appellert + іменник | appellert + іменник | den/det appellerte + іменник | appellerte + іменник | appellerende |
Вимова
apeleˊreПоходження
fra latin ‘kalle, tiltale’, av ad ‘til’ og pellere ‘drive’Значення та вживання
- vende seg til noen med oppfordring, bønn om medhold
Приклад
- appellere til alle gode krefter;
- appellere til velgerne
- ha appell (2)
Приклад
- talen appellerte til alle;
- appellere til følelsene
- i jus: anke (2, 3);jamfør appell (3)
Приклад
- appellere til retten