Bokmålsordboka
adressere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å adressere | adresserer | adresserte | har adressert | adresser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| adressert + іменник | adressert + іменник | den/det adresserte + іменник | adresserte + іменник | adresserende |
Вимова
adreseˊreПоходження
av fransk adresser, av à ‘til’ og dresser ‘rette’Значення та вживання
- sette (navn og) adresse på
Приклад
- brevet var adressert til meg
- i overført betydning: henvende
Приклад
- adressere takken til formannen;
- kommentaren var adressert til sjefen