Bokmålsordboka
anstå
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å anstå | anstår | anstoanstod | har anstått | anstå! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| anstått + іменник | anstått + іменник | den/det anståtte + іменник | anståtte + іменник | anstående |
Походження
fra lavtyskФіксовані вирази
- anstå segpasse seg;
sømme seg- dette anstår seg ikke en gentlemann