Bokmålsordboka
gravlegge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å gravlegge | gravlegger | gravla | har gravlagt | gravlegg! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| gravlagt + іменник | gravlagt + іменник | den/det gravlagte + іменник | gravlagte + іменник | gravleggende |
Значення та вживання
- legge en avdød i graven;
Приклад
- bli gravlagt;
- han skal gravlegges på onsdag
- i overført betydning: skrinlegge (2), glemme
Приклад
- hele saken er gravlagt;
- gravlegge en plan