Bokmålsordboka
funkle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å funkle | funkler | funkla | har funkla | funkl!funkle! |
| funklet | har funklet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| funkla + іменник | funkla + іменник | den/det funkla + іменник | funkla + іменник | funklende |
| funklet + іменник | funklet + іменник | den/det funklede + іменник | funklede + іменник | |
| den/det funklete + іменник | funklete + іменник | |||
Походження
av tysk Funke ‘gnist’Значення та вживання
skinne glimtvis;
blusse, stråle, blinke
Приклад
- øynene hennes funklet
- brukt som adjektiv
- funklende stjerner