Bokmålsordboka
frita
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å frita | fritar | fritok | har fritatt | frita! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fritatt + іменник | fritatt + іменник | den/det fritatte + іменник | fritatte + іменник | fritakende |
Походження
av fri (2Значення та вживання
la være fri (for plikter, begrensninger eller lignende);
la slippe (noe ubehagelig)
Приклад
- bli fritatt for militærtjeneste;
- frita noen for en forpliktelse;
- dette fritar deg ikke for skyld