Bokmålsordboka
frikjenne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å frikjenne | frikjenner | frikjente | har frikjent | frikjenn! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| frikjent + іменник | frikjent + іменник | den/det frikjente + іменник | frikjente + іменник | frikjennende |
Значення та вживання
dømme noen skyldfri (2);
frifinne
Приклад
- bli frikjent for bankran;
- hun ble frikjent i tingretten