Bokmålsordboka
forære
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forære | forærer | forærte | har forært | forær! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forært + іменник | forært + іменник | den/det forærte + іменник | forærte + іменник | forærende |
Походження
fra lavtysk opprinnelig ‘ære ved gaver’; av for- (2Значення та вживання
gi som gave
Приклад
- museet ble forært en samling moderne kunst