Bokmålsordboka
forvitre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forvitre | forvitrer | forvitra | har forvitra | forvitr!forvitre! |
| forvitret | har forvitret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forvitra + іменник | forvitra + іменник | den/det forvitra + іменник | forvitra + іменник | forvitrende |
| forvitret + іменник | forvitret + іменник | den/det forvitrede + іменник | forvitrede + іменник | |
| den/det forvitrete + іменник | forvitrete + іменник | |||
Походження
av tysk verwittern; av for- (2Значення та вживання
- om bergart: brytes ned, tæres opp, erodere (2)
Приклад
- skifer forvitrer lett
- gå i oppløsning;
Приклад
- alliansen har for lengst forvitret