Bokmålsordboka
forhøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forhøre | forhører | forhørte | har forhørt | forhør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forhørt + іменник | forhørt + іменник | den/det forhørte + іменник | forhørte + іменник | forhørende |
Походження
fra lavtysk eller tysk; av for- (2Значення та вживання
ta opp politiforklaring eller forklaring i retten av;
spørre ut, eksaminere
Приклад
- forhøre en mistenkt
Фіксовані вирази
- forhøre segspørre seg for;
skaffe seg greie på- forhøre seg om Munch-maleriet;
- forhøre seg med it-avdelingen om det nye systemet