Bokmålsordboka
forene
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forene | forener | forenet | har forenet | foren! |
| forente | har forent |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forenet + іменник | forenet + іменник | den/det forenede + іменник | forenede + іменник | forenende |
| den/det forenete + іменник | forenete + іменник | |||
| forent + іменник | forent + іменник | den/det forente + іменник | forente + іменник | |
Походження
fra lavtysk; av for- (2 og ene (3Значення та вживання
- slå sammen
Приклад
- forene kreftene sine
- brukt som adjektiv
- med forente anstrengelser;
- en forenende kraft
Приклад
- forene det nyttige med det behagelige;
- gudstro og ateisme lar seg ikke forene
- gjøre enig;forlike
Приклад
- forene de stridende partene
- brukt som adjektiv
- De forente nasjoner (FN)