Bokmålsordboka
fordømme
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fordømme | fordømmer | fordømte | har fordømt | fordøm! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fordømt + іменник | fordømt + іменник | den/det fordømte + іменник | fordømte + іменник | fordømmende |
Походження
norrønt fordǿma; fra lavtyskЗначення та вживання
- i religiøst språk: dømme til evig straff
- brukt som substantiv
- de fordømte
- ta avstand fra;klandre skarpt
Приклад
- fordømme terrorhandlinger
Фіксовані вирази
- fordømme seg på