Bokmålsordboka
eskortere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å eskortere | eskorterer | eskorterte | har eskortert | eskorter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| eskortert + іменник | eskortert + іменник | den/det eskorterte + іменник | eskorterte + іменник | eskorterende |
Походження
fra franskЗначення та вживання
Приклад
- eskortere presidenten gjennom byen;
- soldatene eskorterer en gruppe leger til sykehuset;
- politiet eskorterte den tiltalte inn i bygget