Bokmålsordboka
erobre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å erobre | erobrer | erobra | har erobra | erobr!erobre! |
| erobret | har erobret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| erobra + іменник | erobra + іменник | den/det erobra + іменник | erobra + іменник | erobrende |
| erobret + іменник | erobret + іменник | den/det erobrede + іменник | erobrede + іменник | |
| den/det erobrete + іменник | erobrete + іменник | |||
Походження
av tysk erobern, opprinnelig ‘få overtaket’Значення та вживання
- ta over et geografisk område med fysisk makt;
Приклад
- erobre en by;
- erobre et land
- oppnå makt eller kontroll over noe
Приклад
- erobre markedet;
- erobre et mandat;
- et band som erobret mange fans
- få til å elske seg;forføre
Приклад
- erobre en manns hjerte