Bokmålsordboka
dure
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å dure | durer | dura | har dura | dur! |
| duret | har duret | |||
| durte | har durt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| dura + іменник | dura + іменник | den/det dura + іменник | dura + іменник | durende |
| duret + іменник | duret + іменник | den/det durede + іменник | durede + іменник | |
| den/det durete + іменник | durete + іменник | |||
| durt + іменник | durt + іменник | den/det durte + іменник | durte + іменник | |
Значення та вживання
- gi en skarpt brummende lyd
Приклад
- fossen durer;
- det durer i ovnen
- drive på uten omsyn eller omtanke
Приклад
- dure fram;
- han durte i vei