Bokmålsordboka
distingvere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å distingvere | distingverer | distingverte | har distingvert | distingver! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| distingvert + іменник | distingvert + іменник | den/det distingverte + іменник | distingverte + іменник | distingverende |
Походження
av latin di- og stinguere ‘prikke, stikke’Значення та вживання
skjelne eller skille mellom
Приклад
- distingvere mellom kjærlighet og erotikk