Nynorskordboka
testamentere
testamentera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å testamenteraå testamentere | testamenterer | testamenterte | har testamentert | testamenter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| testamentert + іменник | testamentert + іменник | den/det testamenterte + іменник | testamenterte + іменник | testamenterande |
Походження
mellomalderlatin testamentare; av testament (1Значення та вживання
- gje som arv ved testament (1, 1)
Приклад
- testamentere formuen sin til noko(n)
- etterlate