Nynorskordboka
speide
speida
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å speidaå speide | speidar | speida | har speida | speid!speida!speide! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| speida + іменник | speida + іменник | den/det speida + іменник | speida + іменник | speidande |
Походження
norrønt speja, spæja; frå lågtyskЗначення та вживання
Приклад
- fienden sende ut folk for å speide;
- speide etter noko