Nynorskordboka
kulminere
kulminera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kulmineraå kulminere | kulminerer | kulminerte | har kulminert | kulminer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kulminert + іменник | kulminert + іменник | den/det kulminerte + іменник | kulminerte + іменник | kulminerande |
Походження
latinsk nylaging, av culmen ‘topp’Значення та вживання
nå høgdepunktet i eit forløp eller ei utvikling
Приклад
- flaumen kulminerte i natt;
- interessa har kulminert