Nynorskordboka
klynke
klynka
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å klynkaå klynke | klynkar | klynka | har klynka | klynk!klynka!klynke! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| klynka + іменник | klynka + іменник | den/det klynka + іменник | klynka + іменник | klynkande |
Походження
frå dansk; samanheng med kløkkjeЗначення та вживання
gje frå seg klagande og jamrande lydar;
Приклад
- berre gå og klynke;
- klynke sårt