Nynorskordboka
dissonere
dissonera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å dissoneraå dissonere | dissonerer | dissonerte | har dissonert | dissoner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| dissonert + іменник | dissonert + іменник | den/det dissonerte + іменник | dissonerte + іменник | dissonerande |
Походження
av latin dis- og sonare ‘lyde’Значення та вживання
- klinge saman slik at det gjev dissonans (1)
Приклад
- bassen i låten dissonerer med akkordane
- brukt som adjektiv
- dissonerande overtonar
- i overført tyding: klinge uharmonisk og falskt
Приклад
- kva som dissonerer, kan diskuterast